Лялька мотанка - український оберіг

Лялька мотанка  - український оберіг

Лялька мотанка: що ми знаємо про прадавній сакральний  оберіг українців.

Це один із найдревніших символів, який сотнями і навіть тисячами років супроводжував наших предків. Ляльку-мотанку мати клала до колиски немовляті, у скриню із рушниками та сорочками, коли донька заміж виходила. Мотанка оберігала і оберігає оселі українців. Мовчазна лялька береже таємниці цілого роду, адже переходить із покоління в покоління, від матері до дитини. 

Історія появи ляльки-мотанки

Не одну тисячу років тому лялька-мотанка увійшла у життя наших предків. Ще у сиву давнину матері загортали у тканину шматочок м’якого хліба і давали немовляті. Називали це «куклою». Нею дитину заспокоювали, до того часу доки не винайшли соски-пустушки. Згодом, коли дитя підростало, йому потрібно було чимось бавитися. От примотували до «кукли» ще шматочок тканини у вигляді спіднички. Така лялька могла і не мати рук. І що важливо, мотанка не мала і не має ніг. Мотанку робили із старого одягу – спідниць, вишитих сорочок членів родини. Створюючи ляльку, жінка вкладала у неї щирі почуття. Робили її на щасливу долю, на міцне здоров’я чи шлюб. Тому вважається, що лялька має сильну енергетику і здатна оберігати. Як окрему людину, так і всю оселю. Тому часто її вішали над дверима. Також ставили на покутті.

На території нашої країни ляльки-мотанки були поширені на Наддніпрянщині. Нині це території Київської, Полтавської та Черкаської областей. Проте відома мотанка із хрестом замість обличчя, найімовірніше, прийшла до нас із Азії, де теж були поширені такі ляльки.

Мотанки і стародавні магічні обряди

Такий оберіг із сильною енергетикою, звісно ж, використовували і нині використовують у різних обрядах. Деякі з них навіть можна назвати магічними. Тому мотанку і роблять без обличчя. Адже наші предки вірили, що маючи очі чи рот, мотанка могла уособлюватися із дитиною, яка нею гралася. А отже – і  прив’язати до себе її душу. А це вважалося дуже не бажаним, адже могло використовуватися з недобрими намірами. Тому замість обличчя лялька-мотанка має хрест – символ сонця. Важко повірити, але навіть звичні для сільської місцевості опудала – це теж древні обереги. Те ж стосується і опудала, яке спалюють на Масляну. Ці та інші символи, що оточують нас, мають стосунок і до маленьких ляльок-мотанок, які оберігають наш сімейний затишок, благополуччя, здоров’я. Сакральне значення для наших предків мали й інші предмети, які ми нині сприймаємо як іграшки. 

Хоча лялька-мотанка асоціюється з добром і позитивною енергетикою, були і такі, які робили зі злим умислом. Таке явище спостерігалося, зокрема, на Гуцульщині (Галичина, Буковина та Закарпаття). Яскраво це показано у культовому фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».

Одна із стародавніх традицій, пов’язана із ляльками, збереглася і донині. Чи не кожному з нас доводилося бачити на капоті машини молодят гарно вбраних ляльок. Нині, щоправда, віддають перевагу просто квітам чи американським ведмежатам Тедді.

А у давнину ляльку прив’язували до підводи, на якій їхали молоді до церкви на вінчання. Та ця мотанка була особливою: ляльки зображали чоловіка та жінку. Проте руки у них були спільними.

Це символізувало любов та злагоду у майбутньому подружньому житті. Адже з моменту вступу в шлюб жінка і чоловік ніби ставали одним цілим.